ЛЮДИНА СТВОРЕНА ДЛЯ ЩАСТЯ
(інтерв'ю начальника Департамента кореспонденту газети "Іменем Закону")
Слова “сім’я”, “родина”, “рідня” у більшості з нас викликають найкращі й найприємніші почуття. Але, на жаль, сім’я не завжди стає осередком любові, злагоди й взаємоповаги. Саме побутове насильство та участь працівників органів внутрішніх справ у протидії цьому ганебному соціальному явищу – тема нашої розмови з начальником Департаменту громадської безпеки МВС України генерал-майором міліції Володимиром Івановичем Маєвським.
Володимире Івановичу, те, що проблема насильства в сім’ї була і залишається дійсно актуальною, на жаль, не викликає жодних сумнівів. Але хотілося б почути Вашу думку відносно того, наскільки ефективно міліція може впливати на її вирішення?<br>
Розумію певний скептицизм, що відчувається у запитанні, адже трагедії сімейного життя зазвичай невидимі: конфлікти відбуваються подалі від людських очей, у домівках, словом, у місцях, які, висловлюючись юридичною мовою, не підпадають під правову класифікацію “громадських”. Скажу більше: ще донедавна вплинути на побутове насильство силою закону і справді було фактично неможливо
Мається на увазі відсутність до березня 2002 року відповідного закону?
Саме так. Необхідність прийняття Закону України “Про попередження насильства в сім’ї” назрівала давно, адже за його відсутності міліція могла реагувати лише на факт вчинення злочину, оскільки про порушення громадського порядку під час сімейного насильства не йдеться. Та й Конституція гарантує недоторканність житла. Однак невтручання правоохоронних органів призводило лише до тяжчих наслідків. Іншими словами, безкарність провокувала нові форми насильства.
Що змінилося з прийняттям закону?
Якщо говорити офіційною мовою, у першу чергу, сьогодні законодавчо закріплено правові і організаційні основи попередження насильства в сім’ї. Закон визначає насильством нанесення одним членом сім’ї іншому побоїв, тілесних ушкоджень, а також умисне позбавлення свободи житла, їжі, одягу та інших нормальних умов життя, які можуть призвести до смерті, викликати порушення фізичного та психічного здоров’я, нанести шкоду честі та гідності.
А з практичної точки зору? Як, наприклад, діяти потерпілій особі, якщо сімейна сварка переросла у бійку?
Передусім – просто звернутися із заявою до органів внутрішніх справ про вчинення насильства. Процедура її розгляду наступна. Дільничний інспектор чи наряд міліції, які прибувають за викликом, спочатку складають матеріали про факт скоєння правопорушення на сімейно-побутовому ґрунті. Якщо ж про злочин не йдеться, особі, яка вчинила насильство, виноситься офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства у сім’ї. Але головне: ця особа одночасно потрапляє на профілактичний облік в органах внутрішніх справ, який здійснюється протягом року. І ще одна примітка: така процедура стосується осіб, які досягли 16-річного віку.
Ви сказали про офіційне попередження особі, яка вчинила насильство в сім'ї. Але попередження, навіть офіційне - це, так би мовити, не покарання. На скільки дієвим воно є?
Офіційне попередження – лише перший крок. Після повторного вчинення насильства потерпілій особі за погодженням районного прокурора та начальника райвідділу міліції виноситься захисний припис. Особі, яка вчинила насильство, цим приписом забороняється чинити акти фізичного, сексуального, психологічного чи економічного характеру відносно потерпілої особи. Водночас заборонено отримувати інформацію про місце перебування жертви, якщо вона, зрозуміло, змінила місце проживання, розшукувати і відвідувати її. Навіть вести з нею телефонні розмови. Такі обмеження встановлюються на термін до 30 діб.
Інтереси ж неповнолітніх членів сім’ї, відповідно до закону, відстоюють кримінальна служба міліції у справах неповнолітніх та органи опіки.
І все ж таки яка відповідальність передбачена за вчинення насильства в сім'ї?
У першу чергу, кримінальна. Найбільш розповсюдженими в сімейному середовищі є такі види злочинів, як заподіяння тілесних ушкоджень (легких – ст. 125 Кримінального кодексу України, середньої тяжкості – ст. 122, тяжких – ст. 121, 123, 124, 128), побої і мордування – ст. 126, катування – ст. 127.
До речі, хотів би дещо пояснити порядок притягнення до відповідальності за заподіяння легких тілесних ушкоджень. Практика свідчить, і на це вказує значна кількість скарг з цього приводу, які надходять до МВС, що громадяни не знають положень статті 27 Кримінально-процесуального кодексу України, відповідно до якої кримінальна справа за цим видом злочинів порушується не органами внутрішніх справ, а суддею за скаргою потерпілого. На жаль, подібне незнання потім обертається необґрунтованими звинуваченнями працівників міліції у бездіяльності, неналежному виконанні службових обов’язків тощо.
Передбачена й адміністративна відповідальність.
У чому вона полягає?
У першу чергу треба сказати, що наступним кроком після прийняття Закону України “Про попередження насильства в сім’ї” став інший Закон – “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису”, який вступив в законну силу 7 червня 2003 року. Ці зміни викладено в статті 1732 Кодексу.
Визначено, що – цитую – вчинення насильства в сім’ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене Законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само не виконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, тягнуть за собою накладання штрафу від 1 до 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням 20 відсотків заробітку. Це перша частина статті.
Ті ж самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою, тягнуть за собою накладення штрафу від 3 до 7 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправні роботи від 1 до 2 місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано не достатнім – адміністративний арешт до 15 діб.
Знову ж таки хочу звернути увагу на те, що частина перша і друга цієї статті розглядаються виключно судами.
З мірами щодо приборкання сімейних насильників ніби все зрозуміло. Давайте поговоримо про тих, хто від них потерпає. Скажімо, куди має звернутися жертва насильства в сім'ї за допомогою, отриманням необхідної консультації?
Спеціальним уповноваженим органом виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї - і це визначено Указом Президента України - є Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту і його підпорядковані підрозділи на місцях. Тому людина, яка потерпає від насильства у своїй родині, перш за все, повинна звернутися до управління або відділу у справах сім'ї та молоді місцевої державної адміністрації.
Відомо, що жертва насильства в сім’ї може отримати не лише фізичні, а й психологічні травми, які можуть серйозно вплинути на її стан здоров’я. Чи існують якісь спеціалізовані заклади для реабілітації жертв насильства в сім’ї?
Так. Законом передбачені кризові центри, які створюються місцевими державними адміністраціями для жертв насильства в сім’ї, де б у випадках насильства вони могли знайти тимчасовий притулок. Перший такий центр було створено в столиці, але сьогодні вони вже працюють в багатьох областях України. Інформацію про такі заклади можна отримати в управліннях або відділах у справах сім’ї та молоді місцевих державних адміністрацій.
Існують також центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства у сім'ї, які створюються за ініціативою підрозділів системи Міністерства охорони здоров’я України.
Нерідко трапляється й така ситуація, що, побачивши правоохоронців, потерпіла особа починає жаліти насильника і передумує вдаватися до радикальних заходів?
Знаєте, жалість у таких питаннях не кращий порадник. Як правило, випадки сімейного насильства поодинокими бувають дуже рідко, та й життя неодноразово доводило хибність думки про те, що “б’є – значить, любить”. От і виходить, що жертва просто терпить знущання, викликає міліцію більше для того, щоб полякати дебошира, але, побачивши міліцейські погони, втрачає рішучість і навіть стає на бік того, від кого декілька хвилин тому потерпала.
Як думаєте, чому?
Причин багато, та однією з основних, мабуть, є небажання жертв сімейного насильства посвячувати в сімейні стосунки сторонніх осіб, так би мовити, виносити сміття з хати. Чим це закінчується? Не хотів би вдаватися до шекспірівських пристрастей, але мушу навести приклад, який можна було б назвати характерним. У Черкаській області чоловік під час сімейної сварки вбив свою дружину та заподіяв тяжкі тілесні ушкодження тещі. Як з’ясувалося, до цього він частенько зловживав спиртними напоями, після чого вчиняв сварки та скоював насильство в сім’ї. Але саме через горезвісне небажання осоромитися перед людьми потерпілі жодного разу до міліції не звернулися, що й призвело до такого трагічного фіналу.
Тому хочу наголосити: не потрібно соромитися звертатися до працівників управлінь, відділів у справах сім’ї та молоді, а також викликати міліцію при вчиненні насильства в сім’ї, тим більше, що законодавство прямо забороняє працівникам розголошувати відомості про особисте та сімейне життя, які стали відомими під час виконання службових обов’язків.
Проблема насильства в сім’ї дуже серйозна, і не може нікого залишати байдужим, тим більше керівництво держави. Про це зайвий раз свідчить і той факт, що 21 листопада у Верховній Раді України заплановані парламентські слухання, темою яких стане проблема насильства щодо жінок.
Мушу констатувати, що наша розмова була більш схожа на своєрідний лікбез для тих, хто стикається з проявами насильства в сім’ї, але навіть не сумніваюсь в її необхідності та корисності.
Цілком згоден. Дуже хотілося б, щоб життя наших громадян відповідало знаменитій фразі відомого письменника В.Г. Короленка “Людина створена для щастя, як птах для польоту”. І маю надію, що органи внутрішніх справ, у тому числі й працівники міліції громадської безпеки, зможуть зробити для цього все, від них залежне.
МІЛІЦІЯ ЗАСТЕРІГАЄ, ІНФОРМУЄ, РАДИТЬ
МІЙ ДІМ – МОЯ ФОРТЕЦЯ
Кримінальна практика свідчить, що здебільшого зловмисники проникають у квартири чи домівки за відсутності господарів. Майже шістдесят відсотків таких крадіжок вчинюється за наводкою. Тому дуже важливо, щоб злодії не знали, коли вас немає вдома, які цінності маєте у своєму помешканні. У більшості випадків “домушник” не забереться у квартиру, коли не буде переконаний, що господарі залишили її на тривалий час. Отже, коли вирушаєте у відпустку, виїжджаєте до родичів, не кажіть про це без потреби. Лише обмежене коло людей повинно знати, на який термін ви залишаєте помешкання. Злодії, як правило, потрапляють до чужої квартири через вхідні та балконні двері, вікна і кватирки. Найбільш надійно - захистити домівку сигналізацією з підведенням до пульту централізованої охорони. Для її встановлення звертайтеся до територіального підрозділу державної служби охорони. У квартирах, які були під охороною, крадіїв затримують у 99 відсотках. У тих випадках, коли злодії не були затримані, підрозділи охорони компенсували власнику квартири збитки від крадіжки. Якщо довіряєте сусідам, домовтеся з ними про спільну охорону домівки. Системи сигналізації ефективніші, коли мають автономне живлення. Якщо ви тільки-но отримали квартиру в новому будинку, досвідчені криміналісти радять не квапитися з укріплюванням передніх дверей - це може викликати небажану цікавість сторонніх. Є кращий вихід. Не міняючи передніх, одразу ставте міцні другі двері. Вони повинні бути надійні та міцні, відкриватися тільки назовні. Петлі треба встановити так, щоб вони були заховані, інакше зловмисники можуть їх спиляти. Можна встановити цільнометалеві двері, але монтаж провести так, щоб злодії не могли підчепити їх ломом. Коли двері виготовлені з тонкого листового заліза, злочинці легко можуть відкрити їх, як консервну банку. То ж зміцніть такі двері додатковим захистом. Приклейте зсередини на сталевий лист епоксидною смолою плитку або листок нержавіючої сталі. Надійно, коли вхідні двері мають два замки. Один, так би мовити, для повсякденного використання, інший - серйозніший. Вікна та балконні двері необхідно оснастити металевими ґратами. Особливо це стосується помешкань першого і останнього поверхів та тих, до вікон яких підведені пожежні драбини, висять гілки дерев і тому подібне. Щоб уберегти такі квартири від серйозних злодіїв, до решіток також треба підвести сигналізацію. Кримінальна практика свідчить, що квартирні злодії мають звичку розвідувати місце майбутнього злочину. За найменшої підозри щодо сторонньої людини, яка цілими днями без діла тиняється біля вашого будинку, повідомте свого дільничного інспектора міліції або зателефонуйте до чергової частини міліції. Як квартирні крадії вибирають помешкання-жертви? Початківці такого профілю здебільшого працюють методом "продзвонювання". З дев'ятої години ранку, коли господарі на роботі, по черзі дзвонять в усі помешкання, вламуючись до тих, в яких ніхто не відповідає. Інколи ми самі допомагаємо злодіям розгледіти, що робиться в нашій домівці - не заслоняємо фіранками вікна, крізь які можна розгледіти обстановку в помешканні. І ще - надзвичайно важливо не розголошувати, яка побутова техніка, цінні речі є у вас вдома. Не запрошуйте в гості будь-кого. Про це повинні пам'ятати й ваші діти. Коли до вашої квартири під певним приводом ("дезинфекція" , "слюсар", "встановлення кабельного телебачення", "працівник відділу соціального захисту" та т.і.) прийде навідник, навіть на хвилину впустивши його на поріг, ви даєте змогу оцінити "принаду" помешкання, систему засуву і наявність сигналізації. Ваш ворог - непомірна довірливість. Значно зменшує вірогідність квартирної крадіжки присутність у помешканні собаки. Можна встановити й автономну сигналізацію. Допомагає імітація присутності в помешканні господарів - підключення до таймерів освітлення, телевізор, магнітофон та інші електричні прилади, які за завчасно закладеною програмою вмикатимуться на певний проміжок часу. Проникнути в помешкання в присутності мешканців злочинці можуть тільки тоді, коли господарі надто безпечні і відчиняють будь-кому. Така легковажність тепер може дорого коштувати. Повідомляйте в міліцію про всіх підозрілих візитерів. Намагайтеся запам'ятати тих, хто виносить речі з чийогось помешкання, прикмети підозрілих осіб, марку і номер автомашини, та інформуйте про це працівників міліції. Відмовляйтеся від пропозиції незнайомців (особливо осіб циганської національності), які хочуть поворожити у вашій квартирі, перепеленати дитину, напитися води, дати ліків і тому подібне. Як правило, такі відвідини завершуються крадіжками. Якщо відвідувач вам не знайомий і відрекомендувався представником якої-небудь служби, до якої ви не зверталися, не знімаючи з дверей ланцюжка, перевірте його посвідчення. Коли виникли сумніви, зателефонуйте в службу, попросіть його зайти іншим разом, зверніться в міліцію, покличте на допомогу сусідів. Запам'ятайте: зовсім не оригінально ховати від злодіїв коштовності в сервізах, гроші - у книгах чи білизні. Великі суми валюти надійно тримати в банківській установі. Обов'язково майте записані номери цінної апаратури, зробіть маркування особливо цінних речей. Щоб уникнути грабунку, треба бути особливо обережним при спілкуванні з незнайомцями. Ні в якому разі не відчиняйте їм двері. Найбільш надійним захистом від пограбування квартири є встановлення кнопки тривожної сигналізації з підключенням до пульту централізованої охорони. Реагують на такий сигнал наряди міліції, які спеціально підготовлені і у своєму арсеналі мають вогнепальну зброю, спецзасоби та засоби індивідуального захисту. Натиснути на кнопку тривожної сигналізації можна ще до нападу на помешкання, а також під час ізоляції злочинцями господарів квартири в санвузлах та інших приміщеннях. Зверніть увагу, що під час спілкування власника квартири зі зловмисниками "через двері " важко зорієнтуватися в тому, варто впускати чи ні тих, хто прийшов. З цією метою встановіть переговорні пристрої.
ЩО ТРЕБА РОБИТИ, ЩОБ УБЕРЕГТИСЯ ВІД КВАРТИРНОЇ КРАДІЖКИ?
• Не запрошуйте сторонніх, незнайомих вам людей у квартиру, особливо для розпивання спиртних напоїв. Злочинці можуть домішати в алкоголь, який принесли з собою, препарати снотворної дії. • Не повідомляйте домашньої адреси та номер телефону стороннім без потреби. • Коли даєте оголошення про продаж цінних речей, не вказуйте час вашої відсутності у квартирі. • Не зберігайте ключі від квартири разом із документами. Не приєднуйте до них чогось такого, що вказувало б на вашу домашню адресу. Загубивши ключі, негайно замініть замки, а також зміцніть двері додатковими засувами. Не залишайте ключі під килимками, у поштових скриньках і т.п. Як тільки-но виявите щось негаразд із замками, в яких хтось встиг покопирсатися, роблячи більше за все відбитки, терміново необхідно вжити попереджувальні заходи. • Нагромаджування кореспонденції в поштовій скриньці може вказати на вашу тривалу відсутність. Домовтеся із сусідами чи родичами, аби вони забирали пошту під час вашої тривалої відсутності. • Зачиняйте вікна і кватирки, особливо, коли мешкаєте на першому поверсі або у квартирах, розміщених поблизу пожежних драбин, прибудов і т.п. • Застрахуйте власне майно на випадок крадіжки. • Не відчиняйте двері, не з'ясувавши хто саме до вас прийшов. Вхідні двері обов'язково повинні бути обладнані вічком та дверним ланцюжком. Не можна відразу впускати тих, хто навіть у міліцейській формі, коли ви не викликали працівників міліції. З'ясуйте, з якого він відділу міліції, телефон чергового, обов'язково вимагайте документ, що засвідчує особу. • Не застосовуйте для охорони власної квартири засобів, які заздалегідь можуть спричинити важкі наслідки: підведення електроструму, встановлення вибухового пристрою і т.п. Адже можете згідно із законом понести відповідальність після того, як це спрацює.
ЩО РОБИТИ, КОЛИ ВАС ОБІКРАЛИ?
Ви повернулися додому і виявили зламаними або відчиненими вхідні двері. У такому випадку рекомендуємо: • не заходити у квартиру; • звернутися за допомогою до сусідів; • терміново викликати міліцію телефоном або використати для цього кнопку "виклик диспетчера" у кабіні ліфта; • не заходячи в помешкання, перевірте, чи немає там сторонніх, наглядайте за квартирою до приїзду працівників міліції. Коли побачите злочинців і не маєте змоги їх затримати, запам'ятайте їхні прикмети, одяг, марку, номер і колір автомашини, в якому напрямку вони від'їхали.
ЯК УБЕРЕГТИСЯ ВІД ПОГРАБУВАННЯ ? У вечірній чи нічний час, повертаючись додому, у вас чи ваших знайомих з рук вирвали сумочку, зірвали з голови хутрову шапку, вдарили важким предметом по голові та почистили кишені або в під'їзді будинку зірвали сережки, і ще безліч подібних випадків, як це не прикро, нині не рідкість. Працівники міліції роблять чимало, щоб протистояти напливу таких злочинів, але панацеї від подібного поки що немає. У вечірній час посилено патрулювання вулиць обласного центру і кожен може звернутися за допомогою до працівника міліції в критичній ситуації. І все-таки потерпілі розплачуються за власну легковажність і довірливість, сприяючи скоєнню таких кримінальних злочинів. Отож, варто постійно дотримуватися рекомендацій, за допомогою яких можна перешкодити зловмиснику вчинити злочин. Насамперед уникайте безлюдних, неосвітлених місць. У пізню пору краще ходити там, де більший рух автотранспорту, є перехожі. Тримайтесь у такий час ближче до тротуару і йдіть назустріч руху транспорту. Коли бачите, що до вас наближається група агресивних підлітків, краще перейти на інший бік вулиці, адже від раптового нападу вберегтися надзвичайно важко. Ряд нападів грабіжники роблять тільки на жінок, щоб вирвати в них сумочку. У вечірній час треба носити її на ремінці через плече, притискаючи під пахвою. Коли на вас напали, голосно кличте на допомогу. Носіть з собою свисток і не соромтеся скористатися ним на випадок небезпеки. Коли бачите, що грабунку вам не уникнути і ви не можете чинити надійного опору злочинцеві, віддайте те, що у вас вимагають. При цьому все-таки зверніть увагу на особливі прикмети злочинців і повідомте про все в міліцію. Намагайтеся не виходити ввечері на вулицю в нетверезому стані Не заводьте в такий час випадкових знайомств, особливо, коли вам пропонують випивку. Не розказуйте незнайомцям те, що повинні знаті тільки друзі та родичі. Не запрошуйте невідомого до власної квартири. Не показуйте, де мешкаєте, інколи цим можуть скористатися. Сідаючи в таксі чи випадковий автомобіль, зверніть увагу на його номерний знак. Не показуйте водію, що у вас в гаманці значна сума грошей. Взагалі ввечері не ходіть поодинці. Коли все-таки треба пізно повертатися, зателефонуйте рідним чи знайомим, щоб вони зустріли вас у під'їзді, поблизу будинку чи на зупинці. Коли все ж таки у безлюдному місці ви натрапили на групу молодиків і бачите, що ті шукають "привід", щоб зачепити вас, не давайте себе спровокувати. Уникайте необдуманих кроків чи зневажливих висловлювань на адресу хуліганів. Залишайтеся спокійним, об'єктивним і по можливості холоднокровним. Краще виглядати боягузом в очах такої зграї, яка прагне пригод і явно має перевагу, ніж бути побитим або пограбованим. Після такого випадку заявіть про злочинців у міліцію. Існує безліч способів захисту від нападників на вулиці, у парку чи під'їзді. Найдоступніший засіб самооборони - аерозольні балончики, що містять речовини, які подразнюють очі та дихальні шляхи. Запам'ятайте, що час їхньої дії максимум 10-12 хвилин і що він взагалі не діє на тварин та вкрай слабо на людей, у котрих з певних причин (алкоголь, наркотики, індивідуальні особливості, психічні розлади) знижена чутливість до болю. Застосовувати такі засоби треба з урахуванням вітру і лише у великих приміщеннях. Не користуйтеся балончиком, скажімо, у ліфті. Запам'ятайте, що його можна застосувати лише на відстані двох метрів, ураховуючи витягнуту руку. Захиститися можна і за допомогою газового револьвера. Коли таких засобів захисту у вас немає, використовуйте ті, що під рукою. Наприклад, запалену сигарету, ручку або олівець, в'язку ключів, парасольку, щітку для волосся і т.п. Пам'ятайте, що ці засоби треба застосовувати ефективно, або не застосовувати зовсім. Все залежить від вашої позиції до тяжкого злочину.
НАВЧІТЬ ДІТЕЙ ЗАХОДАМ БЕЗПЕКИ
Не забувайте, відправляючи дітей на вулицю чи залишаючи їх самих удома, нагадати їм про елементарні заходи безпеки, щоб уберегтися від злочину і самим не вчинити чогось протиправного. Отож розкажіть їм не тільки про те, як правильно переходити вулицю, а й як себе повести, коли до них чіплятимуться неповнолітні вимагачі, грабіжники чи хулігани. Не давайте дітям великі суми грошей, золоті речі. Придбайте для дитини нагрудний гаманець, куди вона могла б класти кишенькові гроші. Поясніть їй, що може статися, якщо їй забагнеться всім розповідати про те, що є у вашій квартирі, а також показувати ключі від домівки товаришам чи незнайомим людям. Привчіть дитину не вихвалятися грішми і цінними речами перед іншими дітьми в школі чи на вулиці. Дітей важко відучити від звички відчиняти двері відразу після дзвінка, навіть не заглянувши у вічко і не запитавши, хто за дверима. Не полінуйтеся кілька разів провести інструктаж та проконтролюйте, як дитина засвоїла урок елементарної безпеки. Не показуйте дітям місця, де ви зберігаєте гроші та інші цінності. Але покладіть у відоме дітям місце невелику суму, недорогі ювелірні вироби. Це знадобиться, коли злодії вимагатимуть від дитини вказати місце зберігання грошей. Певна частина грабіжників, особливо неповнолітніх, цим може вдовольнитися. Подібна хитрість вбереже дитину від фізичного насильства. Завжди цікавтеся, з ким дружить ваша дитина, де проводить вільний час, особливо вечорами. Ви обов'язково повинні бачити, чи ваша дитина приносить додому якісь цінні речі. Поцікавтеся, звідки вони. Міліція не може взяти на себе виховання дітей, вона втручається тільки тоді, коли дитина на порозі до злочину або вже скоїла його. Злочинність серед підлітків і дітей легше попередити, ніж розкривати скоєні злочини. Зараз почастішали випадки, коли неповнолітні вимагають у своїх ровесників гроші. Коли ваша дитина боїться виходити з дому чи безпричинно прогулює уроки, це вже сигнал для тривоги. Обережно з'ясуйте причину і коли підтвердиться, що у вашої дитини щось вимагають, погрожують їй, обов'язково звертайтеся до працівників міліції. Щоб уберегти дитину від статевих злочинів, з раннього віку починайте поступово пояснювати їй про сексуальні стосунки. Із запитань дитини з'ясовується, що їй треба пояснювати спочатку про вагітність, народження і вже набагато пізніше про статеве дозрівання, як себе поводити в тій чи іншій ситуації. Знайте, що інакше дитині сексуальні знання дасть вулиця.
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ, ЩО ДЛЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ СТАТЕВИХ ЗЛОЧИНІВ ДІТЯМ СЛІД:
• завжди говорити, куди йдуть; • вчасно приходити додому (у визначений батьками час) і ніколи не затримуватися на вулиці самим; • уміти за зовнішністю відрізнити тих людей, у яких можуть бути злі наміри, нікуди не йти з незнайомцями без дозволу батьків; • не сідати в чужу машину, навіть для того, щоб указати дорогу; • не приймати дарунків без дозволу батьків; • голосно кричати і, якщо є можливість, утікати, коли хтось має намір взяти силою; • розповідати батькам навіть про те, у чому соромно зізнатися. Ви повинні знати, що в більшості випадків статеві злочини щодо дітей скоюють не чужі, а ті, хто добре знає дитину. Коли ваша дитина стала жертвою такого злочину, обов'язково викликайте міліцію, не роблячи сенсації з того, що сталося і обов'язково заспокойте дитину.
БЕРЕЖІТЬ ДИТИНУ ВІД НАРКОТИКІВ
Наркотична залежність серед підлітків нині шириться як епідемія. Міліція може втрутитися тоді, коли порушується закон про наркотичні засоби. Протистояти цьому нашестю можна ефективно тоді, коли виявляти це на першій стадії. Найперше батьки мають дізнатися про пристрасть їхньої дитини до наркотиків, та вони, як правило, розводять руками, коли вже щось зробити неможливо. Тому варто знати кілька ознак, що вказують на вживання дитиною наркотиків. Це блідий, нездоровий вигляд, коли надто розширені чи звужені зіниці, відсутність апетиту та сильна втрата ваги, збудженість і повільність мови, відмова від минулих інтересів та нехтування особистою гігієною, вигляд п'яниці без вживання алкоголю і сліди уколів на руках чи ногах. Виховуйте дитину так, щоб вона знала правомірність чи неправомірність тих або інших дій. Це можна зробити краще на прикладах з повсякденного життя, пояснюючи, наскільки погано було б, якби в когось із родини вкрали ту чи іншу річ, вимагали гроші і тому подібне.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЛАСНИКАМ АВТОТРАНСПОРТУ
Немає сумнівів, що, придбавши авто, на нього обов’язково треба поставити протиугінну сигналізацію, інакше можна втратити набагато більше. Електронну чи механічну? Спеціалісти радять, що коли ви придбали старенький " Москвич" , "Таврію" чи "Жигулі", то від крадіїв- дилетантів цілком можна вберегтися механічним замком керма чи важеля коробки перемикання швидкостей. Якщо такого ж класу у вас нова автомашина, крім механічного, обов'язково треба поставити найпростіший електронний протиугінний пристрій. Коли ж вартість вашої машини сягає від семи до п'ятнадцяти тисяч доларів, її обов'язково треба захистити від професіональних крадіїв дорогоцінною протиугінною електронною системою. Крадіжки автомашини легше запобігти, чим потім розшукувати її. Як свідчить практика, 99 відсотків викраденого автотранспорту не були обладнані ніякими протиугінними пристосуваннями. Якщо в машині хочете мати магнітолу, то встановіть таку, яку можна виймати при потребі. Не залишайте на виду в салоні цінні речі, на них можуть спокуситися злодії. Ні в якому разі не можна залишати в автомашині документи. Завжди виймайте ключ запалювання, навіть коли відлучаєтесь на хвилинку. Не забувайте закривати вікна, двері та вмикати сигналізацію на повну гучність. Тримайте автомашину там, де переконані в її безпеці - є освітлення і охорона, надійні замки встановлено на гаражі.
ЯКИМИ МАЮТЬ БУТИ ДІЇ ЛЮДИНИ, КОЛИ В НЕЇ ВИКРАЛИ АВТОМАШИНУ?
Необхідно негайно набрати номер "02" і повідомити про те, що сталося, вказавши номерний знак автомобіля, марку, колір, особливі ознаки та номери агрегатів. Черговий одразу передасть цю інформацію для всіх міліцейських підрозділів, у тому числі і в державтоінспекцію. Прибувши на місце пригоди, працівники міліції з'ясовують обставини викрадення, можливі шляхи руху краденого авто. Чимало легкових авто міліціонери повернули власникам, розшукуючи їх по “гарячих слідах”. Важливо миттєво зателефонувати в міліцію, не шукаючи "впливових" знайомих або починаючи розшук самостійно. Прогаяний час працює проти вас.
НЕ ДОВІРЯЙТЕ ШАХРАЯМ
Надмірна довірливість - наш перший ворог, який працює на руку шахраям. У багатьох випадках величезних утрат могло б не бути, якби самі жертви проявляли хоча б трішки обережності. Коли вашу домівку відвідала невідома особа і під будь-яким приводом просить пожертвувати кілька гривень, часто це буває звичайною вигадкою, добре продуманою історією. Більшість людей дає легко себе обдурити. Коли агітують пожертвувати гроші, рідко хто додумається перевірити, чи насправді це так. Розграфлений зошит і підпис діють у такій ситуації досить дієво на звичайних громадян. Запам'ятайте: пожертвування треба вносити там, де ви цього самі бажаєте. Не користуйтеся послугами незнайомців для придбання дефіцитних товарів, розв'язання питання щодо оформлення прописки, отримання житла, встановлення телефону, вступу до вузу і тому подібних послуг. Коли вам пропонують вигідні умови влаштування на роботу за кордоном , швидкий заробіток, значні відсотки під зайняті гроші, миттєвий виграш, завжди пам'ятайте: безплатний сир може бути тільки в мишоловці. Будьте обережні в тих випадках, коли незнайомець розповідає вам, що його попросили ваші сусіди щось для них придбати і просить вас оплатити послуги. На порозі квартири ніколи не підписуйте якихось документів, яку б гарну баєчку не розповідав би вам незнайомець. Не грайте в азартні ігри, з іронією ставтеся до якогось миттєвого виграшу, коли його розмістили на рекламній шпальті газети. Там, де мова заходить про оплату, вдумайтесь, чи вигідно це для вас, адже способи видурювання грошей найрізноманітніші. Чисельні випадки, коли шахрайки в нас, так би мовити, ворожінням "знімають пороблене". Вибираючи в основному жінок та дівчат, дві шахрайки протягом тривалого часу видурювали з них коштовності й гроші. Не даючи отямитись, розповідали про якесь велике горе, яке чекає їхню родину, вони бралися зняти чари злих сил за допомогою маніпуляцій з волоссям, голками, спаленим листком, хрестами, дзеркалами... Не підготовлені до такої психологічної атаки потерпілі віддавали і несли з дому золоті речі, великі суми грошей. Єдиний порятунок - не довіряти незнайомим людям, не вступати з ними в будь-який контакт. Чимало шахрайств пов'язано з продажем дорогоцінних покупок. Не поспішайте, коли вам пропонують, скажімо, автомашину за досить привабливими цінами. Кращий вихід - перевірити її в підрозділах реєстрації автомашин в державтоінспекції. Це надійніше. Не спокушуйтеся на покупку авто за генеральним дорученням, адже в таких випадках вона не перевіряється щодо знаходження її в угоні. У нотаріальних конторах з цього приводу вони також не перевіряються. Викрадена автомашина легалізується, але під час переоформлення в ДАІ в покупця можуть виникнути проблеми. Купуйте лише зняті з обліку в органах внутрішніх справ автомашини і оформляйте їх згідно з чинним законодавством.
БЕРЕЖІТЬСЯ ФАЛЬШИВИХ ГРОШЕЙ
Останнім часом збільшилася кількість фальшивих банкнот, якими розраховуються в магазинах, закладах громадського харчування та особливо на ринках. Співробітники міліції наголошують, що при прийомі грошових знаків необхідно звертати особливу увагу на основні захисні властивості банкнот Національного банку України. Головними елементами захисту є водяний знак - видиме на усій банкноті при розгляді її проти світла зображення тризуба, яке виконане тонкими світлими лініями. На фальшивих банкнотах імітація водяного знака проводиться нанесенням його контурів білою фарбою на зворотному боці банкноти, які видимі при нахилі банкноти під кутом. Кодоване зображення - зображення тризуба, видиме при розгляді банкноти на рівні очей проти світла при повороті на 45 градусів на тлі орнаменту у верхніх кутах лицевого боку. На фальшивих банкнотах кодоване зображення не проглядається. Напис безперервно повторюваного слова "Україна" , мікротекст, який можна прочитати за допомогою збільшувального скла (на лицевому боці банкноти - тонка лінія під портретом). На фальшивих банкнотах мікротекст не читається.
Бережіть свої мобільні телефони
У будь-який час доби, перебуваючи у громадському місці чи повертаючись додому, Ви та Ваші знайомі, на жаль, не застраховані від нападу грабіжників, що кваліфікується чинним законодавством як протиправні діяння, пов'язані із заволодінням особистого майна.
Як свідчить статистика, у державі з початку року різко зросла кількість таких злочинів, як грабунки та крадіжки мобільних телефонів громадян, при цьому тільки в місті Києві таких злочинів вчинено понад 5,9 тис. Можна сказати, що нині це один із найпоширеніших злочинів, незважаючи на те, що працівниками міліції постійно проводяться оперативно-профілактичні заходи для попередження таких протиправних дій.
Працівники блоку міліції громадської безпеки спільно із колегами з оперативних служб постійно працюють у посиленому режимі, однак позбутися цієї проблеми дуже важко. Аби зовсім не засмучувати громадян, зазначимо, що є і безліч прикладів розкриття таких злочинів. Наприклад, 4 листопада 2005 року до Ленінського районного відділу внутрішніх справ міста Миколаєва звернувся учень середньої загальноосвітньої школи № 50 О., 1988 р. н., із заявою про те, що біля будинку № 20 по вул. 9 Лінія невідомий, застосовуючи фізичну силу і погрожуючи газовим балончиком, відкрито заволодів його мобільним телефоном. За вказаними потерпілим прикметами дільничний інспектор міліції Рапко М. Ю. разом із членом громадського формування "Захист" Філінюком В. І. на одній з вулиць міста затримали безробітного громадянина А., 1989 р. н., мешканця села Шевченко Жовтневого району Миколаївської області. За вказаним фактом порушено кримінальну справу, триває розслідування.
Однак кількість таких злочинів щодня зростає, і яких заходів не вживають працівники міліції, їх поки недостатньо. До того ж потерпілі зазвичай звертаються до органів внутрішніх справ тільки на другу або третю добу після нападів, а такі злочини, за спостереженнями правоохоронців, простіше розкривати по “гарячих слідах”. Адже значна частина крадених телефонів потрапляє на ринки, де торгівці приймають їх за мізерними цінами, перепродуючи потім утридорога.
Найзухваліші грабіжники нахабно виривають мобільні телефони з рук перехожих. Перед нападом злочинець може штовхнути, кілька разів ударити або спрямувати в обличчя обраної жертви струмінь газу з балончика. Трапляються також випадки нападу із застосуванням холодної зброї (ножів, кастетів), особливо в під'їздах будинків, парках і скверах у вечірній час. Легкою здобиччю для нападників є представниці прекрасної статі та підлітки, адже вони не можуть дати належної відсічі зловмиснику чи наздогнати його. Однак і сильній половині дістається чимало — особливо тим, хто любить після роботи випити зайвого і прогулятися наодинці нічним містом.
Неповнолітні власники мобільників часто ловляться на гачок, коли бандит просить телефон під простим приводом: "Малюк, дай викликати швидку (або міліцію)". Коли ж телефон опинився у нього в руках, зловмисник швидко зникає. Так спіймалося і багато "жалісливих" дам, та навіть міцних чоловіків. Поширені й такі випадки: побачивши у вас телефон, злочинець говорить, що у нього вкрали точно такий же і просить показати апарат.
Очевидно, що потерпілі розплачуються насамперед за власну легковажність і довірливість, сприяючи при цьому скоєнню кримінальних злочинів. Отож краще бути уважним і постійно дотримуватися рекомендацій, які збережуть Ваші нерви, майно і допоможуть перешкодити злочинним діям. Деякі з них наводимо нижче.
— Не ходіть поодинці, особливо у вечірній час. Якщо все-таки необхідно пізно повертатися, зателефонуйте рідним або знайомим, щоб вони зустріли Вас біля під'їзду, будинку або на зупинці.
— Якщо Ви помітили, що до Вас наближається група агресивних підлітків, перейдіть на іншу сторону вулиці. Краще виглядати боягузом в очах зграї, що шукає пригод і має перевагу, ніж бути побитим і пограбованим.
— Не давайте незнайомцям свій мобільний телефон, коли вони звертаються з проханням зателефонувати.
— Жінкам безпечніше носити сумку на ремені через плече, притискаючи її рукою. Мобільні телефони носити на шиї не варто, адже так вони швидше привертають увагу і підвищують "апетит" грабіжника. Телефон краще носити у внутрішній кишені або ж у чохлі на ремені.
— Не розмовляйте по телефону на ходу.
Існує безліч способів захисту від нападників на вулиці, у парку чи під'їзді. Найдоступніший засіб самооборони — аерозольні балончики, що містять речовини, які подразнюють очі та дихальні шляхи. Запам'ятайте: час їхньої дії максимум 10-12 хвилин, але вони взагалі не діють на тварин і вкрай слабко на людей, у котрих з певних причин (алкоголь, наркотики, психічні розлади, індивідуальні особливості організму) знижена чутливість до болю. Застосовувати такі засоби треба з урахуванням вітру і лише у великих приміщеннях. Не користуйтеся балончиком, скажімо, у ліфті, адже його можна застосовувати лише на відстані двох метрів, ураховуючи витягнуту руку. Захиститися можна і за допомогою газового револьвера.
Коли таких засобів захисту у Вас немає, використовуйте ті, що під рукою. Наприклад, запалену цигарку, ручку або олівець, в'язку ключів, парасольку, щітку для волосся тощо. Пам'ятайте, що їх треба застосовувати ефективно або не застосовувати зовсім.
Якщо на Вас все ж напали, голосно кличте на допомогу. Носіть із собою свисток і не соромтеся ним користуватися у разі небезпеки. Якщо Ви відчуваєте, що грабунку не уникнути, і не можете дати гідну відсіч, віддайте те, що у вас вимагають. Але при цьому зверніть увагу, скільки було зловмисників, як вони одягнені тощо. І в жодному разі не баріться — негайно повідомте про це в міліцію. Ви маєте якомога точніше описати прикмети нападників, щоб оперативники змогли правильно скласти фоторобот і по "гарячих слідах" їх затримати. Чим довше Ви роздумуєте, тим важче відшукати злодіїв, адже 90% крадіжок розкриваються відразу, коли зловмисник ще не встиг сховатися або ж не збув телефон.
Сподіваємося, Ви вирішили-таки звернутися в міліцію. Тоді, по можливості, відразу прихопіть із собою документи на телефон, обов'язково вкажіть прикмети телефону, номер абонента, IMEI та серійний номер апарата. Працівники правоохоронних органів зроблять усе можливе, аби зарадити Вашій біді.
Проте пам'ятайте: Ваша безпека та безпека Ваших рідних залежить насамперед від Вас.
|
